"тріснула гілка..."

тріснула гілка

мов зламалося ребро тиші

і сполохався навіть страх

який набув подоби вітру

й підступав холодним обручем

до горла сонного птаха

шукаючи там як у казочці про Кощія

голку голосу що дарує безсмертя

тріснула гілка

вітер сахнувся проти власної течії

в дупла сосен вдарив запахом цедри

наче хтось начавив у ніч

лимонний бік місяця

й темними плямами на ньому

залишив відбитки пальців

тріснула гілка

тріснула так немов прочуває

як всередині неї вже зріє

отвір для флейти

вітер сахнувся проти соснової шерсті

й вуха совиної варти розчули:

ось вдалині не спиться господарю саду

ось під його кроками навіть сухе листя

шурхотить урочисто і втаємничено

як шурхотять перегортувані сторінки

в лунких стінах порожньої церкви

ось ще один крок його і під ногою

тріснула гілка