ТРИВОЖНА НІЧ

Ось знову ніч, тривожна ніч

У битві з ворогами,

Ми не змикаєм зовсім віч,

Усі ми з молитва́ми.

Підступний ворог теж не спить

І нищить Україну.

В молитві просим зупини́ть,

І врятувать Вкраїну.

В молитві діти і старі,

І немічні, і хворі...

Ракети знову угорі,

І мерехтять вже й зо́рі.

Ворожі літаки летять,

У них мета єдина:

Безжально все підряд бомбля́ть,

Мішень їх -Україна.

А інші орки на землі́

З кордонів підступають.

Вони і в місті, і в селі

В усіх підряд стріляють.

Та мужньо воїни стоять,

Тримають оборону,

Ординці і в вогні горять,

Набравши так розгону.

Ось тиші мить, коротка мить,

І знову в нас тривога,

Від пострілів усе дзвенить.

Надія лиш на Бога.

А ми в молитві дальше всі,

І страх є, і - надія...

Чому в орди нема душі́?

Страшна у них затія.

Душі у паскуді нема,

Ні мізків, ані се́рця,

Таке з катюгами всіма.

До нас з них кожен вдерся.

Та ми в молитві і за них,

Щоб врешті схаменулись,

Щоб вибух, зрив і постріл стих,

У рашу щоб вернулись.

В домівки, щоб вернулись ми

Із укриттів, підвалів,

Щасливі з сво́їми дітьми́.

Дістали всіх з завалів.

Такою кожна наша ніч:

Молитва, біль і сльози,

Де з ворогом ми віч на віч...

Над нами зглянься, Боже.

20.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022