Тривожність дум

Не претендую у ряди поетів,

Бо пишу лиш коли на серці сум,

У образі цих сірих, зморених куплетів,

Я виражаю всю тривожність дум.

Коли в душі панує відчай і тривога,

Нема кому надати допомогу,

Я вірш скувавши із своїх емоцій,

Йому дарую у життя дорогу.

Немов би серця хворого кардіограма,

Лягає буква кожна скурпульозно,

В них висвітлена вся життєва драма,

Від неї на душі стає морозно,

І так сказати можу я сейрозно,

Коли сиджу, оточений сумними днями,

Що я вірші не пишу віртуозно,

А швидше сам написаний віршами..