Тролейбус

розбавляє прокислу темряву

підсолоджує

жовте дюшесове світло з очниць тролейбуса

ріжки тендітні

дряпають денце

космосу

тихо-тихо повзи

мій бляшаний равлику

в нашої фудзі немає ані підніжжя

ані вершини

є тільки шлях

і морок

і мудра вода

котра спить

згорнувшися кригою

у глибоких слідах сізіфових