Туга

Біжить у яр вода,

біжить вода і сріблом ллється,

над нею дівчина сміється,

розкішна, молода.

Голубко, не втікай!

Скажи мені ту гарну казку

про радощі, дівочу ласку,

скажи про тихий рай!

Ах, казочка моя!

Я чув її, а де, не знаю,

забув і з туги заниваю,

і рад би вмерти я.

З водою поплисти

в далекий світ, щоб не тужити

або тут серденько зложити,

квітками зарости.

Шуміли би ліси,

шуміли би мені діброви

про чари вічної любови

і вічної краси.