“Туман, туман Як бинт до гнійних ран”

Туман, туман… Як бинт до гнійних ран.

Чи сонце вигляне хоча б у травні?..

Коли на вишки падає туман,

Ми з вільним світом майже рівноправні.

Що розпогодиться — нема приміт

В газетній сліпо зверстаній колонці.

А де він є сьогодні — вільний світ?

Мо’, на Юпітері або на Сонці.

Всміхаєтесь? Якщо немає крил,

То й ангел навіть — лиш мураш, не птиця.

Живі світи не на один копил —

Вони є там, де вам і не присниться.

Земне життя — то є одна із форм.

Жорстока форма. О, яка жорстока!

Краса, що припадає нам до ока —

Це, виявляється, для когось корм.

Давно земля мене оцим пече —

Тут лиха і кривавих справ без ліку…

Сідає голуб на моє плече —

Бо добре знає: віджену шуліку.

18.04.1981