“Тут цілий день, у казанах закутий”

Тут цілий день, у казанах закутий,

Кипить асфальт задушливо-тяжкий,

І білий пил, колючий і густий,

На легені спадає, як отрута.

Гарячим бруком дівчина забута

Йде плачучи — і з-під стрілчастих вій,

Як озеро, сіяє зір ясний,

Як озеро, морозами не скуте.

Дихання міста у липневу спеку —

Агонія пекельного коня.

Приносить вечір тишину далеку,

У прохолоді гаснуть муки дня,

І тротуаром, ніби пілігрими,

Йдуть муляри з підбитими очима.

1922-1924