Тут доленька моя

By Неоніла Гуменюк

Written 2019-06-21

Далеко через поле

Стежина повела

Туди, де хлібне море

Знов хлюпнуло тепла.

Де колос ваговитий

І зерна золоті

Та мак, росою вмитий

Й блакитні васильки.

Де жайвір в високості

Тріпоче прапорцем.

Іду сюди не в гості,

В душі приємний щем.

І десь поділась втома,

Бо почуваюсь я,

Неначе в ріднім домі,

Тут доленька моя.

2019 р.