твань

не мерзне не горить не зачіпає

ні сепія туги ні даль барвиста

за полумʼяно-жовтим небокраєм

мʼяким як піна із-під рук баристи

............................................(вистріл!)

в картелі обездушених машин

що сиплють заготовками шаблонів

і сам стаєш смертельно-неживим

піщаним пазлом в сірому бетоні

............................................(тонем...)

в деструкцію тікати навпрямки

так хочеться від цього каравану

подалі щоб зробитись нестійким

й розщепленим як атоми урану

...............................................(рано!)