Твердість

(Пам'яті Максима Кривцова)

На фронті загинув *тут вставте імʼя*,

ще скільки таких доведеться почути,

якщо серед них опинюся і я,

я хочу лише не зостатись забутим.

Давайте як є, я не те щоб герой,

а так, коментатор соціальних тенденцій,

чи маю я право ще грати цю роль,

допоки війна в моїм домі іде — ці

питання занадто складні для моїх

замучених власними бідами скронь,

чи можна співати щось ще, крім молитв,

чи можна пустити у серце вогонь,

коли він зʼїдає фасади домів,

коли укладають могилами в ряд,

і що я такого словами довів,

чого не зумів би донести снаряд?

Я справді не знаю, я наче німий,

коли говорити потрібно про це,

можливо, війну цю здолаєм не ми,

та ми будем ті, хто почали процес,

і хай мене завтра туди понесе,

де слів не почути в пітьмі канонад,

я серце відкрию і піду на все,

щоб хоч на хвилину здійнятися над

знайомими схилами, море з яких

ввижається дзеркалом неба, і там

здійсниться все те, що я нам уявив,

на памʼять воді і на радість вітрам.

7 січня 2024