“Твереза ясність літнього малюнка”

Твереза ясність літнього малюнка

на холод вказує і не тужавість дня;

схололі даленіючі відлунки

пташина зграя в лісі доганя…

В передчутті уже тремтить осика,

і шелест парафіновий стіка

по окоренках на траву безлику,

де розіп’явсь листок на карлючках…

То дріт іржавий крізь літа пробився,

прихований до часу в бур’янах;

він кланці вишкірив іржаві не зумисне,

бо починавсь за ним «архіпелаг»…

По той бік чути вигуки: «Рів-няй-ся!!!»

Іржавіє в повітрі смертне: «Стій!..»

Псів валування, запах крові… м’яса…

і в’язні на дротах, ніби святі,

розіп’яті — конають в наготі…

Мені запраглось вискочити з часу,

та крок зробив — і дріт стримить в п’яті…

***