Вдох-Видох ч.2 2#153

твій аромат, як абсент з цигарками, на обпеченій лаком барній стійці.

струшуючи колективно-несвідоме в попільничку, я свідомо, хочу тебе ще, і ще!

вдох, видох, вдох, видох…

- дихай, прошу!

пульсуючи венами, на шиї

руками, на серце тисну,

немов роблю штучне дихання.

а ти дивишся, мертвим поглядом,

неначе знущаєшся, а очі благають в бога не зупинятись!

ненавиджу обожнювати тебе, так, як ненавидіти. І обожнюю ненавидіти, так, як кохати(сь).

червоним вином нальєшся в бокали щік моїх і засмієшся:

- Дурний!

- Як завжди.