Твій голос — мов тиха вода у ріці,

Твій голос — мов тиха вода у ріці,

Де берег цілує весна.

Не треба ні лаврів, ні срібла в руці —

Лиш ти в цілім світі одна.

З’являєшся ти — і змовкають вітри,

На серці стає, наче в храмі.

Ти — зоряна тиша моєї пори,

Молитва, що світить ночами.

Пробач мені трепет і ніжність німу,

Всі сни, що до ніг покладу.

Крізь пекло, крізь холод, крізь вічну зиму

До тебе я шлях віднайду.

Ми — двоє піщинок у чаші часів,

Де шторм розбиває мости.

Та я тебе знав ще до перших снігів,

До того, як світ став цвісти.