“Твого погляду вітер”

Твого погляду вітер

піднімає з землі моє серце

наче кленовий листок

і я вже лечу над світом

і лоскотно мені від польоту

та в мереживі ранку хмари

як пір’я крилатого моря

проламуються піді мною

і я падаю

падаю

на мене летять полотна

колючих стерень

дзеркала ставів

плетениці стежок

отари осіннього лісу

леза колій

тарелі стадіонів

брили будинків

і кранів краби

де ж білі дзвіниці грудей твоїх

щоб я розбитися лагідно міг?

***