“Твоя краса, як усміх сатани”

Твоя краса, як усміх сатани,

Що богові показує в пустелі

Майбутнього картини невеселі,

Печальний дим над струпами війни.

Але не відвертайся, а вжахни

Мій дух, що потемнів на безджереллі;

Яви в пречистих пелюстках морелі

Золу й морозне сяйво сивини.

Я затремчу в передчутті сумному,

Побачивши за обрієм біду,

Немов далеку блискавку без грому.

Але в твої обійми я впаду

І за тобою радісно піду

Назустріч бурі – в сяючу содому.

***