Твої перса

Твої перса - кістяночки спілі.

Оксамитові й теплі такі.

Пригорни наливні, моя мила,

Попаду в рай на землі!

Мій то сон був чи ні,

Я прокинувся скоро.

Озирнувся, о ні:

Наснились мені гори,

Тільки вершечки маленькі такі

Виглядають з під блузи.

Як же ж ме жити

Без циїх грудей?

Де ж мені раю шукати?

Може знайду я поміж людей

Породіллю блаженних ідей?

Бюст її наче ікона свята

Буде осяйна й вночі!

Буття мого - основа стійка.

Буду молитись на

Бубки твої!