Твої пісні в навушниках

Сиджу в холодному купе, а за вікном — гірські пейзажі.

Вже більше року ти далеко — десь у Празі,

А я сумую за тобою днями і ночами,

Усоте листи переглядаю, сповнені печалі.

В навушниках на повторі — мелодія наша грає,

А спільне фото в телефоні те літо нагадає,

Де юність наша загубилась — безтурботна та весела,

А на полиці пилом припадає тобою подарована новела.

Твій плейлист — найкращі ліки для стомленої душі,

Ці пісні — єдиний звук в безмовній тиші.

І твоя худі гріє краще будь-якої батареї,

А в пам’яті — той сумний вечір, де ми на парковій алеї...

Я бачу за вікном, як пролітає самотня лелека,

Бо кожна пісня — ніби поруч ти, навіть коли далеко.