Твої вікна списані текстами холоду

Твої вікна списані текстами холоду

У жовтій кімнаті чия перспектива змальована,

У симетрії сну, де квадрати підлоги розчавлені

І лежать під ногами скидаючись на трапеції.

Фігура твоя видається мені більш реальною

В метафізиці світла і тіней завмерлого простору,

Де немає повітря, і більше немає потреби, щоб

Крізь дотик бажання постійно тебе привласнювати.

Забирати з собою твою непостійність та випуклість

Теплокровної форми, об’ємного голосу, погляду

Та враз упіймавши тебе у підрамник живопису

Говорити з тобою без жодного слова для вироку.

Говорити про те, що відвертість стинає кордонами,

Що у дзеркалі ти впізнаєш у собі ілюзорності

І тільки любов доторкнувшись позаду жіночою

Рукою вражає тебе невловимою вічністю.

Бажанням забутись в обіймах її віддзеркалення

У космічній безодні, у квантах енергії подиху,

І в тобі, мов в пісочнім годиннику перетікаючи

Відбутись і зникнути в сонячних витоках погляду.

01.01.2024