«Ты говоришь мне о любви…» /Нина Бродская/

"Говориш Ти: «Кохання… — є!»

Розмова почалась, як жарти…

Я, слово слухаю твоє,

Знайоме ще з шкільної парти…

Може ти на світі краще всіх

Збагнути важко в світі прощ…

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг

Одна дождинка іще не дощ;

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг

Одна дождинка… — іще не дощ.

Колись, в раю, ні, не тепер,

Любов, як доля, плин двобою,

Прийде, — що злива, заметіль,

Світ затуливши лиш собою.

Може ти на світі краще всіх

Збагнути можна в світі прощ…

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг,

Одна дождинка іще не дощ;

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг,

Одна дождинка… — іще не дощ.

Бо., раптом., може, я сама.,

Інакшою ж тобі здавалась.,

Скажу, мій любий., ці слова:

«Ти, мій, я в тебе закохалась!»

Може, ти., на світі… — краще всіх

Збагнути можна в світі прощ…

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг

Одна дождинка іще не дощ;

Одна сніжинка іще не сніг, так, ще… — не сніг

Одна дождинка… — іще не дощ."