Тягар без встановлених меж

Якщо писати тобі листи,

То треба їх буде палити.

Мій любий, бурштин,

Це лиш копія гри.

На згадку в моїм залишилася

Серці

У формі подряпинки -

Вірш цей і

Ти.

Сходи до психолога,

ліпше,

До хвойди.

Бо тебе зрозуміти не можу ніяк.

Любе серце, скажи,

Чи ти в кого вдалося,

Що ось так робиш нерви

Життю у літах?

Як прорвало, то душу

Не діти нікуди.

Можна тільки спалити,

Або у медпункт.

Коли раптом, життя твоє

Вкрали уйобки,

Пам‘ятай, що у пеклі

Їх давно ждуть.

Чи то казка, чи то страшилка.

Цього разу, так звали життя.

Цих російських придурків,

Ми зможем спинити,

Але пам’ятай : ти у себе одна.

Голос показує, коли серце співає,

А емоції б’ють кришталь.

Ця споруда велика була,

Навіть, дуже важкою.

Величезний, насправді, тягар.

Бо і людям не встояти,

І серцю не втримати,

І рідним не зичиш теж.

Психічне здоров’я -

Велика будова, та й

Тягар, без встановлених меж.