У човні

Ми у човні: зеленому, жовтому, білому;

З кормою далеких гір, з рибами у ставку та фазанами,

І зміями, що інколи доповзають до міста повільного,

І нашому човну не байдуже, що буде з нами.

Ми не на кораблі. Щоб бути на кораблі,

Потрібно мати історію корабельні

І кораблетрощ, стояти погойдуючись

На каравелах, караках, галерах,

Мати обвітрену шкіру, віспу, цингу,

Врешті-решт — кінетоз,

І по світах розносити сифіліс та холеру.

Слава богу є чайки, сосни, мов щогли, тютюн,

Картопля, помідор, кукурудза, зрештою,

Під кожним деревом чи закапелком у нас — гальюн,

І зрізаємо шлях по газону новою стежкою.

Ми теж — матроси, юнги, пірати лихі,

Щоправда в човні та співчуваємо індіянцям ми,

Крім того на нашій посудині правлять жінки,

Що змушені були відростити мужичі яйця.

Отак і пливемо, під дубом старим, і під ним,

Голосимо пісню, бідкаємось та роздивляємось,

Пароплави на небі і тішимось хмарам морським, —

Бо мабуть усе, що потрібно, для плавання — маємо.

03.11.2021