У дзеркалі

Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!

В очах своїх надбала певних переваг!

Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,

Бажання є таке, і без розваг.

Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,

І перетворюється в нашу сутність

Ти вже для мене стала рідним Божеством.

І в цьому я вбачаю неминучість.

Для мене Ти перетворилась в дубль «я»,

Хоча між нами інколи бувають протиріччя,

Тебе знайшов я випадково, навмання.

Миттєва слабкість, чи кохання на сторіччя?

Якби я в дзеркалі Тебе замість себе побачив,

То б це свавілля Небу я пробачив.

23.09.2017 р від Р.Х.

P.S. Picture from the Internet