У дзвінкий делірій

..у світлиці знову

повно гармоністів -

хміль і дух слив’янки

над столом витає,

в плетиві частини

грабового лісу,

з долею циганки

посеред розмаю...

цокотіння кішки,

довгі коромисла,

радість неймовірна -

будякова сповідь,

на додачу в печі

сутінки арфіста

і шкода , що поруч

на підборах ходить

зазирає в осінь

з вікон до діброви,

джмеликів лякає,

похмелитись хоче

як старий Осіріс

у дзвінкий делірій,

аж допоки Сонце

Неба не зурочить...