У горах ліванських Влітку

Скали… Кедри… Скоро й вечір.

Я сумна стою.

В’ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж

Той, кого люблю?..

Тінь в долинах… Верхогір’я

Наче золоте…

Гасне сонце… Тоне в морі…

Любий! де ж ти?! де?!

Впала ніч… Шакали виють…

Вітер… Мов зима!

Я всі очі прогляділа, —

Милого нема!

1897