“У горах, серед каменю й снігів”

У горах, серед каменю й снігів,

Де слід людини око бачить рідко,

Малюєтся на синім небі чітко

Мислівська хатка, притулок орлів.

Огорне скелі снігова намітка,

В проваллях загуркоче Божий гнів, —

Ми сидимо, пильнуєм шашликів,

У шахи граєм і п’ємо нешвидко.

Колись, як Байрон гордий оповів,

В такій же хаті Манфред відпочив,

Щоб знов на прю із фатумом устати.

Так ми, — як день розквітне молодий, —

Підем зі смертю в шахи погуляти,

Ступаючи по стежці кам’яній.

1922