“У хутрі лисячім мене одвідав гість”

У хутрі лисячім мене одвідав гість

Із люлькою в зубах і пойнтером Нероном.

Тепер удвох сидять. Нерон поважно їсть.

Пан п’є, — і тихий дім ввижається затоном.

Навколо — вир снігів. Ще не дзвонило й шість,

А темно надворі, і заходом червоним

Нам знову послано про день бурхливий вість,

Про вітер сніговий із рогом міднодзвонним.

Нехай гуде і мчить на сивому коні,

Припавши, як Нечай, до сталевої гриви, —

У нас ясний огонь і спогади ясні.

Мій добрий гість — брехун, філософ і мисливий,

Рибалка, мандрівець — розповіда мені,

Як бив колись акул в Бенгальському заливі.

1922