у кімнатних пустелях словá

у кімнатних пустелях словá

відліпившись од вікон

лізуть до рота

з них я плів

колажі істеричних снів

хапав

кожен настінний ритм

ліпив густу тінь

зараз уже не ловлю

а просто вдихаю

одягаю на голову

й живу

у цьому килимі

ритмів і плям

але все ж

у попелі часу

залишаться лише словá

чорнильною плівкою на асфальті