У кожного птаха є своя̀ пташка

У кожного птаха є своя̀ пташка,

У гордого во̀вка – вовчиця.

У когось, мабуть, є улюблена чашка,

У кожного пана – цариця.

У ста̀рого дуба є довге коріння,

У озера тихе є дно.

У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння,

У жита – пахуче зерно.

У кожної матері – любляча донька,

У тата – коханий синочок.

У голуба віддана є голубонька,

У когось – сплетіння двох точок.

Хтось падає так, щоб піднятися знову,

Хтось з Богом говорить на “ти”,

В погоні за щастям хтось гнеться додолу,

А хтось досягає мети.

Хтось вміє кохати, а хтось так, би було,

Хтось легко всі спа̀лить мости.

Хтось створить тепло, а хтось зробить, щоб дуло,

Хтось здатен від смерті спасти.

Своє є у кожного світосприймання,

Характер, думки, інтелект.

Хтось прагне ненависті, дехто кохання,

Для когось крок назад – два вперед.