У кромешній пітьмі

І знову куций Мефістофель задурює голови підсліпуватим,

подвійні ролі обігруючи з незаперечним талантом.

Виліз з якоїсь каналізаційної прірви, з барлогу обжирства

претендувати на законне над натовпом самочинство.

Вивертає від брехні, під правду закамуфльованої.

Опецькуватий сморчок з очами кайфовими,

на пиці написана розпуста, лжа, лестощі й злоба,

зглянувся б на тім світі на бідного хтó би.

Та на що був би світ, що палає о дні?

Світ цінується вище золота у кромешній пітьмі.

Там, де не знаєш ні себе самого, хто ти,

де на правдолюбців чекає страта й колодки,

де до влади висуваються самодури,

                                             людиноненависники і нарциси

і де по закону безжально переслідують істину.