У місті тихому

У місті, місті тихому, куди війну приніс,

Росли собі незламні ми, і гнів із нами ріс.

Зрослись тілами й душами – і народилась злість.

А злість ця справедлива дає нам безліч сил,

Хоча й летять ракети до нас, в надійний тил.

Кохання, що змальовує військовий силует,

У серці-бомбосховищі сховалось від ракет.

Серденько-бомбосховище затишне і стійке,

Захищене від холоду знеструмлених квартир.

Коли ми переможемо, тоді й настане мир

У місті тихому!