У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов

У моїх зап’ястях невпинно пульсує гаряча любов,

Біле тіло втопає у світлі рожевого ранку.

Я хотіла тобі заспівати мелодію білих лугів,

Але пісню свою загубила в прозорім серпанку…

Розцвіла б у твоєму безмежнім саду

Полохливою ніжною квіткою.

Ти вдихав би мене кожний день, кожну мить,

А я б просто була невидимкою.

А, можливо, я б сонцем була

Й цілий день би тебе зігрівала.

А коли ти в кімнати ішов,

На прощання тебе цілувала.

А, можливо, була б я метеликом

Безтурботним, барвистим, швидким.

Неприрученим і неспійманим

Ні весною, ні вітром, ніким…

Та, можливо, мене і не було б

Я б жила у минулих віках…

Я б тоді проявилась сльозою

На твоїх незігрітих руках.