У нас стріляли, коли ми хотіли вільно злетіти,

У нас стріляли, коли ми хотіли вільно злетіти,

склавши долю усю в малесеньку тісну валізу.

Врятувати життя від потвори, що зветься війна.

Навіть смуток і мир не змогли ви на мить пожаліти.

Ми є люди живі! Не зі сталі і не з заліза.

В грудях билося серце. Тепер ми тільки душа.

В нас стріляли, а ми лиш чекали своєї черги,

щоб не бачити в очі загибель власних дітей,

а натомість пролилися кров’ю на люднім пероні.

Ми сторінки історій, яких вже нікому не стерти.

Ми мріяли жити, а стали лиш змістом статей.

І полинули в інші світи у іншім небеснім вагоні.