«У полі голосить мати»

У полі голосить мати,

Така худенька мати в зморшках,

А на душі у неї волохато,

І одцвітають синьоокі волошки.

Дивиться на шляхи жахні —

Завели її сина Олелька…

Ой ви заводи й шахти,

Буду я з вами без веселки.

Які ж то, які ж то тайни

Крають матірне серце,

І коли ж її син розтане,

Як голубка, що у височині в’ється?

Не розуміє матуся, що се,

Коли рух до офіри прийде,

І голосить, худенька, голосить,

Як той старець-вигнанець Овідій.