У серцi третя свiтова

Сумує телефон без повідомлень,

У долонях тремтячих холоне кава.

Не треба ні слів, ні марних захоплень.

Не треба нічого. Ти вже не маєш права.

Виходиш увечері на терасу,

І не здогнати кроки швидкі до зупинки,

Знов не маєш слів і вільного часу,

Десь забула щастя - зачекай хвилинку.

Лишила риму знов на етикетці.

Більше не впіймати душу й думку вільного.

Ідучи, надряпала на серветці

Забутий давно номер мобільного.

У тротуар впиваються підбори,

Летить любов кудись напівжива...

Мчи за нею, долай коридори,

Та знай : у неї в серці третя світова...

© Євгенія Солод, 2012