“У синім безгомінні”

У синім безгомінні

задуми скрізь печать.

Мелодії осінні

в душі моїй звучать.

А листя веремія

несе свою печаль.

На чорному коні я

в блакитну лину даль.

Кінь жовті трави хрума,

а путь — немов змія.

Цей кінь — моя задума,

цей кінь — журба моя.