У скорботі свічка догорає

У скорботі свічка догорає,

Полум'я тріпоче на вікні,

Біль Голодомору визирає

Обрисом померлих на стіні.

За мільйонами очей голодних

Правда неспростовна постає,

Для людей опухлих і холодних

Мить життя остання настає.

Ні за що заморено невинних

Лиш аби не жили у той час,

Зі світлин у строях старовинних

Дивляться з минулого на нас.

Посмішки нащадкам посилають,

Зичать щастя і добра для всіх,

Кращого чекають і не знають

Що від горя згасне їхній сміх.

Що не всі в труні підуть в могилу,

Що розпухлі з голоду помруть,

Що людину зморену безсилу

Ще живу ховати заберуть ...

Вогник догорає і зникає,

Разом з ним в пітьму ідуть вони,

Серце біль, скорбота душу крає,

Пам'яттю загиблих без вини ...

28.11.2020