“У срібне царство цвіркунів”

У срібне царство цвіркунів

Од вітру голубого

Упав інжир і розімлів,

І не сказав нічого.

Його понюхала оса

Своїм жовтеньким носом.

Його надибала роса

І всілась над ним росо.

Цар цвіркунів Цвіркун-Співець

Інжира як побачив,

То так зрадів — хай тобі грець! —

Що аж зайшовся плачем.

За Цвіркуном — у плач оса

Осиною сльозою,

А за осою і роса

Сльозою росяною!

Утрьох так плакали вони

Від радості і щастя,

Що цей інжир їм до весни

За мед солодшим здасться!

1965