у світі цифровому

буття -

відходи, викиди кипінь

матерій білих, чорних, кольорами різних

у розмаїтті форм та обрисів

в містеріях хімічних перетворень...

на темному сувою,

на фоні зір, згасають що

та нових,

пробоїн в космосі,

хижацьких чорних дір

(в яких зникає час та простір!) -

життя людське подвижництвом у Всесвіті,

в байдужості холодного безмежжя...

лише у світі цифровому -

левітаційний плин людський

по сходах незліченних чисел,

в яких пояснення всього,

всіх загадок та таїн безодні Всесвіту,

колапсу та відроджень...рухливості,

котра прямує, прагне вищої константи -

в сталу нерухливість.

...о! світе цифровий... -

ти як абстракція буття, ілюзія,

несправжність та паранормальність,

фантазії з уявлень,

парадокс гармонії та тиші

між галасливих прагненнях людини,

в бажанні досягти величніших висот,

безмежних вдосконалень та пояснень

нікчемності буття в розбіжності чуттів 

та поглядів, тлумачень

всіляких істин...

в той час, коли у світі цифровому

на тло згорає самота, самотність,

зникає суєта стовпотворіння -

в тій суєті закон непотребом, хаосом,

там ноумен провіщений в загубі,

в безвісті, 

в банальностях, в лайні та колотнечі,

в халепі та в страху переоцінок... -

в пересудах, в розгубі тане там,

в законі марноти стовпотворіння,

у штовханині, в суєті...

та випаданням в осад

з бурхливого життя

вбудовується в ряд

в будові мертвих чисел

феноменом у світі цифровому.