У ТОЙ ДЕНЬ

Л.В.А.

У день отой, коли жовнір забуде,

Задля чого існує війна;

Тоді, коли спалахнуть споруди

Нерухомості; і Вона

Невідомо як, та торкнеться неба

Світлом блискавки із дзеркал, –

Тої миті стане більше не треба

Губити себе у роках.

Цей момент продовжиться сивим громом,

Розгорнеться голосом знань.

І Вона запросить у свої хороми,

Накреслить нам інь, і ян,

Пояснить добро, збереже від злого,

Розкаже слова крізь вірш, –

І ти почуєш по-іншому слово,

І ворогові простиш.

5.12.1999