у вечірні пруги, у світи вечірні…

у вечірні пруги, у світи вечірні…

у небес був хрестиком натільним,

у прозорості – залишеним назавше,

ніби щось невтрачене пізнавши –

і втрачаючи, – але не мить, не віру,

і не лет предвічно благовірний,

і не спрагу до зірок далеких –

самоту лиш неминуче легку…