У. Вітмен. “Наодинці біля моря вночі…”

Наодинці біля моря вночі.

Вода, неначе сива ненька, сиплим голосом заколисує землю.

А я споглядаю на зорі яскраві і думку гадаю про таємний ключ

всіх Всесвітів та майбуття.

Нескінченна спільність об’єднує все, –

Всі сфери, зрілі та незрілі, малі та великі, всі світила, місяці й планети,

Всі відстані у просторі, всю їх безмежність,

Всі душі, всі живі тіла різних форм, в найрізноманітніших світах,

Всі гази, всі рідини, всі рослини й мінерали, всіх риб та худобу,

Всі народи, кольори, види варварства, цивілізації, мови,

Всі особистості, які існували або могли б існувати на цій чи іншій планеті,

Всі життя та смерті, все в минулому, теперішньому й майбутньому –

Все обійняла нескінченна ця спілність, як завжди обіймала,

Обійматиме, єднатиме та міститиме в собі.