у вовчі пророчі ночі

у вовчі пророчі ночі

як виють сичі-поторочі

ввижаються твої очі

вдивляюся в їхні світанки

на фоні безодні останку

незламного ранку

пробачені клятви урочі

що голови зносять щоночі

мужичі сльози і сльози дівочі

зобачу крізь рамки кволі

тих сліз з нас обох доволі

рятуймося ж швидше з неволі

і мчить з нами поруч вечір

кладе на знедолені плечі

мальовану гілочку втечі