У зливу падають не краплі

У зливу падають не краплі,

І лине вздовж країн не шум дождя...

Це син мій впав у ямку —

І плаче, і кричить, як жах життя.

Ви вибачте мене за нього...

Йому болить, а мокнути — вам всім.

Але ви зрозумійте материнську втому:

Не можу я за ним і день, і ніч глядіть.

Як він веселий і щасливий,

То сонечко до вас і нас явля.

І світ стає чудовий і красивий,

І починає мрію те забуте немовля.

Благаю, не гнівіться ви на мене,

Не журіться через зірване життя...

Все попереду, і щастя до вас лине

На величезних крилах каяття.