убив, підняв, ще раз убив

Убив, підняв, ще раз убив.

І так до божевілля знову й знов.

Самообман невинності – аперитив,

А потім реквієм як лейтмотив у кров.

----------------------------------------------------------------------

Та він пручається і здушено кричить,

Його слова, здається, сенсу набувають,

Але програвши, мов з петлі крехтить,

І звуки, стишуючись в гОйданні, стихають.

-----------------------------------------------------------------------

Та щось, утім, із того випадково,

Немов дурман крізь вену знов

Повторює, що дієш помилково,

Подався самознищення шляхом.

Убив. Піднявся. Знову вбив.

Шизофренію, дзеркало чи тінь?

До болю знаний голос оглушив,

А після смак – спустошеність хотінь.