Учитель

Я знову тут -- під обстрілом очей,

стіл, крісло, крейди біла грудка...

Спинити час, що так злітає прудко,

нікому невдалося ще.

  У цих  очах мовчазне запитання --

який ти світе, що ти нам несеш?

Вони вже не дитячі. Але все ж...

Життя для них ще на світанні!

У крейди на кінці освітну сутність

посіємо на дошки ріве поле,

щоб запліднилося школярство смаглочоле

насінням перемог майбутніх.

Ще буде все -- поразок гіркота,

лукавих друзів метушня зрадлива,

і свято щире, як весняна злива,

уквітчане словами привітань.

Ще у дорослість продзвенить дзвінок,

життя відкриє день уроком новим:

"Домашнє завдання.  Хто не готовий?"

Важлива річ -- цей перший крок!