“Учителю, уже ми вдвох з тобою”

Учителю, уже ми вдвох з тобою…

Немолодість твоя і молодість моя…

І ріки з водами, і вечір за горою,

І ранку під горою течія…

Тараса тремоло і тремоло Хорива,

Учителю, воно й сьогодні в нас,

Наш час душі з того усього плива,

Наш час душі — неперебутній час.

Собі ми знаєм ціну не з учора…

Наш голос дихає, і серце не мовчить…

Іде по наших спинах Чорногора,

Та в пальцях нетвердих м’яке перо не спить…

Що бачиться мені: любов моя в печалі.

Моя любов і є — моя любов…

Учителю, вже ллється на вокзалі

На твою посмішку тюльпанна мертва кров…

Іди та будь! Пребудь мені у мені!

Прощайте, дорогий… Так мало вас люблю…

Святиться та любов в моїм малім іменні —

Не поруйную і не попалю.

1976