“Учора ще я в цьому колі жив”

Учора ще я в цьому колі жив,

Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,

Із пледами, торшерами, борщами,

Вареннями з малин, суниць, ожин,

З лимонів, клюкв, смородин, абрикосів,

Із райських яблук, аличі, брусниць,

Айви, кизилу, сливи, полуниць,

З вишень японських, горобин московських,

Із київського місяця і зір,

Варення із повітря,

з неба,

з моря —

Не хочете? Тоді скуштуйте з горя,

Варення

з горя

і варення

з вір!

Тут все! Тут все! Тут тільки птиць нема.

Тут їх жують з капустою і хріном,

Мети нема. Її, як птиць, жують

Із простирадлами і тютюновим димом.

Тут жовч — не жовч. Тут жовч — і та мажорна

На звуках ніжності з мережі у мережу.

Убрання в мову, як в одежу,

Тут не ганьба, не жах,

а норма!!!

Втечу! Втечу хоча б у слові!

Втечу без слави і вінця,

Крізь ваші душі гарбузові

І відгодовані серця.

Крізь вашу рабську кров безкровну,

І ваші ситі скити — геть!

Ці ваші скити ситі вщерть,

Блюзнірством повні поголовно.

Я задихаюсь! Біль — до млості!

Я всі прокляття розпрокляв.

І фіолетовий від злості

Ножами серце обіклав.

1964