Указ

Їде козак дорогою,

Дівку надибає;

Вийняв папір з-за пазухи

Та й її читає:

«І прочая, і прочая…

По сему указу

Кожна дівка козакові

Довжна дать по разу!»

«Чуєш, дівко, що в указі?»

«Та чую, козаче».

І вже ж рада-то, псяюха,

Аж мало не скаче!

Ізліз козак, покріпився,

На коня сідає,

А дівчина підійнялась

Та й ще забагає:

«А приглянься-но, козаче,

До того указу:

Чи нема там написано,

Щоб іще по разу?»