Україна

Я піднімуся на вершину долі,

Вдихну побільше і поглибше волі.

Я Україну хочу роздивитись,

Я є щаслива, в ній мені судилось народитись.

Тут мій народ, батьки й родина,

І ті, кого на захист ще покликала країна.

Ті, хто сприйняв її як маму, як дитину,

Обняв і пригорнув в тяжку хвилину.

Вони герої ті, що не вмирають,

Одні птахами в піднебессі вже літають.

А інші квітами насіялись на ниві,

Щоб Ти і я у ній були щасливі.

Вона у вишиванках з заходу до сходу,

Вона у доброті її народу.

Вона в піснях, що линуть аж до небокраю,

Вона — це мова найспівочіша, яку я знаю.

Вона в природі, що купає нас красою,

Вона в дощах із чистою сльозою.

Вона в калині, в цвіті яблуні і груші,

Вона — народ, в якого найщиріші душі.

Вона — вогонь із маминої печі,

Вона — надійні руки для її малечі.

Вона — і хліб і сіль на рушнику, що вишила матуся,

З усіх висот я до землі низенько їй вклонюся.

***