Україні ода

Бездонні очі твої, Україно,

немовби сам Господь в них заглядає,

в ріках швидких, лісах і нивах

у Божий день там спочиває.

Вся благодать в твоїх хатинах,

у пісні солодко-гіркій,

у підземельних домовинах

твоїх синів, що виросли у ній.

Коли жита торкаєшся руками

і запашне колосся пророста,

твоїми хочу йти світами,

моя ти земле, непроста.

Возрадуйся ти, Русь священна,

нехай із часу праотців

благословлять твоє успення

через машину часу і віків.

Твої лиш руки, Україно,

в борні і праці вже поморщені

я стисну й поцілую міцно,

гріхи ж бо наші ще не прощені.

Прости нас, Мати, нерозумних

дай віру твою зберегти,

будь нам покровом в день безумний,

в бою ти нас не підведи.

Димлять Карпати й Чорне море,

борня триває кожен день.

Тож приведи нас, найясніша Зоре,

до щастя нерозсипаних ще жмень.